Палі залізобетонні

На слабких ґрунтах, де стрічковий фундамент дає осідання, навантаження від будівлі передають глибше — на щільні шари. Забивні залізобетонні палі занурюють копром або вібраційним способом, а зверху об’єднують ростверком. Так будують цехи, склади, багатоповерхівки, опори мостів і ліній електропередачі.

Найпоширеніші — палі квадратного перерізу суцільного типу з поздовжнім армуванням і загостреним вістрям. У маркуванні палі серії С вказують переріз і довжину; типовий переріз палі 300–400 мм, а довжину підбирають за інженерно-геологічними вишукуваннями, а не «із запасом». Під час приймання перевіряють:

• відповідність марки, довжини й перерізу проєкту;
• відсутність тріщин, сколів кромок і оголеної арматури;
• цілість вістря та монтажних петель;
• маркування на боковій грані, яке має читатися до занурення.

Паля, що тріснула під час перевезення, на копрі вже не «трохи бита», а брак: удари молота розкриють тріщину далі. Тому палі стропують за петлі, складають у штабелі на підкладках за схемою та не скидають із машини. Перед масовим зануренням часто роблять пробне забивання й статичні випробування, щоб уточнити несучу здатність і довжину.

На цій сторінці можна купити забивні залізобетонні палі й порівняти пропозиції за перерізом, довжиною та маркою бетону.